Стефко Оробець: Люди з iнтелектом жити в Америцi не можуть

30.07.2013 15:52
Стефко Оробець
Вiдомий шоумен i гуморист тепер пише книжки

Стефко Оробець, вiдомий гуморист з театру-кабаре "Не журись!", шоумен i телеведучий, нинi готує до друку книгу про свою нетривалу емiграцiю до США. Адже минуло рiвно чверть столiття вiдтодi, як Стефко повернувся до рiдного Львова назавжди.

-- Пане Стефку, це правда, що на вас тиснуло КДБ i саме тому ви виїхали до Америки?

-- Не зовсiм, просто я думав 1987 року, що Америка -- то велике спасiння, моє майбутнє. Хотiв там залишитися назавжди, бо ж був тодi популярний i за океаном. I з тiєї причини мене спробували втягнути у деякi структури -- хотiли використати для певних цiлей, пропонували спiвпрацю з певними органами. Я це побачив, змiнив думку i втiкав вiд Америки назад. А вона мене догнала i тут, але у спотвореному виглядi.

-- Що тодi привезли з Америки?

-- 100 доларiв. А їх не мав де подiти, бо це були завеликi грошi, щоб їх носити в кишенi тут, у СРСР. Ну й огиду вiд США. Думаю, люди, якi мають iнтелект, жити в Америцi не зможуть. Отака моя думка. Про пiдсумок перебування у США я написав книгу "Пiплiя". Назва протилежна Бiблiї, але у мене люди нiбито моляться на "пiплiв", не знаючи, що це експеримент, який проводять над ними певнi органiзацiї.

-- Пiсля повернення до Львова шанувальники носили вас на руках, ви виступали у театрi "Не журись!", який створювали з Юрiєм Винничуком. Нинi бачитесь усi разом, ходите на каву чи пиво?

-- Кожен нинi займається своєю справою. Я ж потрапив до цього кола як один iз засновникiв дискотечного руху. Мамин брат привiз iз Венесуели 25 платiвок зарубiжної музики, аналогу яких не було нi в кого, напевне, у всьому СРСР. У мене їх купували на час, щоб переписати.

А тодi ми стали влаштовувати дискотеки -- музику пiд магнiтофон. За вхiд платили грошi, i я мав по 100 -- 200 карбованцiв за вечiр! Мене тодi й любили просто до неможливостi. Нинi ми не в найкращих стосунках мiж собою, тому не думаю, що знайдемо консенсус, аби ще з'явитися на публiцi. "Не журись!" -- це минуле, яке треба згадувати, та не бiльше.

-- Але ваше почуття гумору нiхто ж вiд вас не забере -- ви заснували Гiльдiю галицьких гумористiв. Яке почуття гумору у львiв'ян -- вiдмiнне вiд американського, ближче до британського?

-- Я б сказав, що галицький гумор є сумiшшю англiйського i польського, а американського взагалi не iснує. Галицька гвара ж притаманна суто нашому регiону. Це -- субкультура, яку за Збручем уже не зрозумiють. Кордони звужуються й далi. Галицький гумор говорить про дискомфорт суспiльства, тому з ним бореться i влада.

Напевне, з гумором навiть совєти за горбачовщини так не воювали, як це є сьогоднi. Дуже добре пам'ятаю, як пiдiйшов до Чорновола, котрий обiцяв нам власне примiщення театру, i кажу: "Будемо робити захiдноукраїнський театр сатири i гумору, критикувати". Вiн питає: "Кого критикувати?" Кажу: "Вас". А вiн тоді вiдповiдає: "Нам це не потрiбно"...

-- Та ви й далi -- гуморист, працюєте на телебаченнi...

-- Так, проте моя робота з гумором не пов'язана. Навiть не намагаюсь пропонувати щось iз галицького гумору, бо переконаний, що його нiхто не буде толерувати. Зате пишу багато. Пiсля "Кпинiв" i "Пiплiї" написав книгу про свого предка, Енфрiда Вальтера фон Чирнгауза, який винайшов мейсенську порцеляну. Усi оцi мої книги -- з гумором, iнакше писати я не вмiю!

Тарас Вархоляк

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без додаткових попереджень та пояснень. Також дані про таких користувачів можуть бути передані до МВС, якщо від органів внутрішніх справ надійшов відповідний запит. У коментарі заборонено додавати лінки та рекламні повідомлення

За кавою

Відомий дитячий пластичний хірург розкрив таємниці своєї рідкісної професії
Відома в Австрії українська оперна співачка дасть сольний концерт у рідному Львові
Дехто вважає Ляну Мицько "Рок-міс Львів" і навіть "Новою королевою Львова"