Стефанія Шабатура: Втрачені мої роботи -- це болюча тема. Все спалили

17.11.2013 23:46
Стефанія Шабатура
Після восьми рокiв поневiряння в неволi дисидентка досi не може отримати компенсацiю як реабiлiтована

Днями вiдома громадська дiячка, член Гельсiнської групи та Марiйського товариства вiдзначила своє 75-лiття.

Стефанiя Шабатура все своє життя присвятила боротьбi за незалежну Україну, за що й поплатилась свого часу свободою -- п'ять рокiв ув'язнення та три роки заслання...

-- Уродини свої я вiдзначати не хотiла, -- каже скромно панi Стефанiя. -- То все для мене органiзував мiй товариш Iгор Калинець. З нагоди свята у храмi Стрiтення Господнього вiдслужили лiтургiю за моє здоров'я. Вiтання надходять i надходять. Владика УГКЦ Йосиф Мiлян, який не встиг на святкування, приїздив до мене в гостi, привiз вiтального листа вiд Блаженнiшого Святослава Шевчука. Приємно, що мене пам'ятають i шанують такi люди.

Тiшуся, що вдалось вiдкрити виставку -- у примiщеннi Марiйського товариства, що на вулицi Руськiй, 10. Я сама готувала експозицiю, все розвiшувала. Там, до слова, можна побачити не лише гобелени, а й невеликi акварельнi роботи, якi я створила в таборi i якi єдинi вдалося зберегти.

-- А багато робiт втрачено з того перiоду?

-- Це болюча тема. Все спалили. Важко й полiчити, скiльки того було. Це й екслiбриси, якi малювала тушшю, мiнi-вишивки, ескiзи гобеленiв. Пригадую, як мрiяла, що от коли вийду на волю, то почну їх робити за тими ескiзами. Та де там... (Зiтхає). В ув'язненнi я намалювала й усiх жiнок iз табору. Творила постiйно. Навiть у карцерi, куди мене садили за постiйнi протести в таборi.

-- Як же вдавалося там малювати?

-- Всяке придумувала -- примiром, щоб пронести в карцер олiвець, ховала його за вухо. (Усмiхається)

-- А коли вийшли на волю, бралися до творчої роботи?

-- Не до творчостi було. Iнше було на часi -- боротьба. Мiтинги, протести... I багато тодi вдалося зробити. Пишаюся тим, що вiдвоювала для УГКЦ 16 храмiв на Львiвщинi. Серед них, до слова, i вiдома нинi церква Рiздва Пресвятої Богородицi, що на Сиховi.

-- Панi Стефанiє, нiколи не шкодували, що вибрали собi такий непростий шлях боротьби?

-- Нi! Хоч i багато чим довелося пожертвувати, але це -- моя дорога. Тож нiколи не шкодувала, не плакала i не жалiлась. У моєму життi були дуже щасливi митi -- коли над ратушею замайорiв синьо-жовтий стяг, коли проголосили незалежною нашу державу! Заради того варто було боротись.

-- А як вам живеться у тiй незалежнiй Українi, за яку так боролись?

-- Так, як i всiм iншим дисидентам, -- нiякої плати за те, що здобули Україну, ми не дiстали. Моя пенсiя з усiма надбавками -- 1460 гривень. Ось i вся нагорода вiд держави. Та що там говорити про шану -- навiть тут, у проукраїнському Львовi, непросто щось вибороти.

Нинi нiяк не можу вибити собi заслужену компенсацiю як реабiлiтована. Приходжу до Галицької райадмiнiстрацiї Львова, а мене просять назвати вагому причину, чому не отримала тi кошти упродовж трьох рокiв по тому, як вийшла з ув'язнення. А причина -- боротьба за незалежнiсть. Хiба не вагома? Однак довiдки про це в мене немає. Добре, що один юрист узявся допомогти менi в тiй справi -- цiлком задарма... Побачимо, що з того вийде.

Юлiя Курій

Фото day.kiev.ua

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без додаткових попереджень та пояснень. Також дані про таких користувачів можуть бути передані до МВС, якщо від органів внутрішніх справ надійшов відповідний запит. У коментарі заборонено додавати лінки та рекламні повідомлення

За кавою

Відомий дитячий пластичний хірург розкрив таємниці своєї рідкісної професії
Відома в Австрії українська оперна співачка дасть сольний концерт у рідному Львові
Дехто вважає Ляну Мицько "Рок-міс Львів" і навіть "Новою королевою Львова"