Першi аптеки, у яких робили лiки, змiшуючи складники рослинного i тваринного походження, у давньому Львовi почали з'являтися при монастирях. А от першого лiкаря до мiста запросили щойно у 1477 роцi.

Про те, як лiкували мiщан кiлька столiть тому i хто запам'ятався в iсторiї як найвiдомiший львiвський медик, говоримо з Iльком Лемком, дослiдником iсторiї Львова.

-- Хто ж був першим лiкарем нашого мiста?

-- У хронiках Зиморовича та Зубрицького знаходимо повiдомлення про те, що в середньовiчнi часи частими були пошестi (епiдемiї), вiд яких помирало багато людей. Аж щойно у 1477 роцi мiська влада спромоглася своїм коштом запросити з Кракова медика Зигмунта, котрий i став першим мiським лiкарем. Але невдовзi, як пишуть хронiсти, "зима очистила повiтря", i мiська влада, економлячи на здоров'ї людей, визнала лiкаря непотрiбним i попрощалася з ним.

-- А як тодi боролися з епiдемiями?

-- Польський iсторик Луцiя Харевiчова докладно описує, як поводилися жителi мiста в такi часи. Пошестi чуми, холери i тифу були традицiйними -- раз на 3 -- 5 рокiв. Люди думали, що зараза передається вiд котiв чи собак, тому умертвляли своїх улюбленцiв.

В описi пошестi 1594 року йдеться про те, якими були симптоми: поява холодного поту на чолi, сильна гарячка. А от щоб дiагностувати хворобу, використовували й дивнi для нас способи -- до сечi хворих додавали молоко матерi, яка годує дитину, i якщо "молоко впаде додолу, то хворий впаде до труни".

Аби врятуватися, радили додавати до їжi часник, шавлiю, календулу, зранку їсти зелену руту iз сiллю. Була й практична навiть на наш час порада -- провiтрювати примiщення, але, що цiкаво, коли дув пiвнiчний чи схiдний вiтер! Щоб очистити "погане" повiтря, радили палити кадило, камфору, а простий люд вiрив навiть у позитивну дiю спаленого гною! Зате бiля будинкiв багатiїв завжди були приємнi аромати -- на цьому заробляли аптекарi-ароматники.

-- Чим вони займались?

-- Аптекарi продавали своє зiлля, мазi, елiксири в ярмаркових будках пiд ратушею, однак торгували не тiльки цим, а й восковими свiчками, перцем, прянощами. Крiм того, аптекарi були ще й кондитерами -- вони виробляли цукор, марципани, тiстечка, печива.

Дуже не любили аптекарi чужинцiв у своєму "ремеслi". До прикладу, лiкаря Гроссваєра, який вирiшив продавати зiлля i трави, навiть судили.

-- Чи правда, що медики обiймали найвищi посади в мiстi?

-- У середньовiчнi часи до Львова медичну науку привозили "пани-медики" з унiверситетiв Парижа, Болоньї, Падуї. Що цiкаво, майже кожен другий бурмістр Львова був лiкарем!

Так, з муру каплицi Боїмiв на перехожих споглядає обличчя доктора Георга Боїма, котрий був найбагатшим львiвським купцем наприкiнцi XVI столiття, а також очолював Раду. Про цього лiкаря знаємо, що вiн "черепи хрест на хрест рiзав", тобто був єдиним на той час медиком, який виконував операцiї iз трепанацiї черепа!

-- Чи багато було в мiстi хiрургiв?

-- Так, щодня вони i цирульники зашивали лоби, розбитi у бiйках, пускали кров, голили живих i мертвих, ставили п'явки. Вже вiд 1512 року хiрурги у Львовi були об'єднанi в цех, який мав навiть покровителя -- святого Роха, патрона всiх пошестей. Оскiльки хiрургiв було чимало, вони навiть билися та судилися через конкуренцiю. Так, у 1601 роцi магiстрат змушений був видати судовий декрет, яким карав такi "розбiрки" штрафом -- 50 марок.

-- Кого вважають найвiдомiшим львiвським медиком?

-- Безперечно, наприкiнцi XVI -- на початку XVII столiть найбiльше уславився фармацевт Ян Алембек, який здобув освiту у Вроцлавi. Алембек власноруч виготовляв лiки, мазi, настоянки трав, бувало, що за лiкарськими рослинами вирушав у далекi мандри, дiстався навiть Стамбула. Пiд час епiдемiї чуми 1623 року вiн втратив дружину Анну i доньку Катерину. Алембек докладно описав цю епiдемiю, вказав її симптоми. I дав дуже практичнi поради: мити руки, овочi та фрукти, намагатись не спiлкуватися iз хворими, не перебувати там, де багато людей.

Олена КОВАЛЬСЬКА