Можливо, Вiктор Янукович ще й сьогоднi сидiв би на Банковiй, якби в п'ятницю ввечерi на сценi Майдану, коли там були лiдери опозицiї Вiталiй Кличко, Олег Тягнибок, Арсенiй Яценюк, не з'явився хлопець у камуфляжi. Вiн виступав менше нiж три хвилини, голос його тремтiв, вiн не вмiв так добре говорити, як опозицiйнi лiдери, але сказав те, що було на устах мiльйонiв.

"Ми прийшли сюди сотнею, -- заявив вiн. -- Ми нi в якiй органiзацiї, ми -- звичайний народ України, який приїхав вiдстоювати права. Ми не iз "секторiв", не iз Самооборони, ми просто бойова сотня. I хочу вам сказати, що ми, простi люди, кажемо до наших полiтикiв, якi стоять за моєю спиною: нiякий Янукович, нiякий! -- цiлий рiк не буде президентом. Завтра до десятої години ранку вiн має пiти геть.

Перша вимога. Мого побратима з Яворiвщини застрелили, у нього залишилися дружина i маленька дитина, а нашi лiдери тиснуть цьому вбивцi руки. Ганьба!

Ще одне. Шановнi побратими, земляки, українцi, я вам чесно кажу, клянуся -- я нi з однiєї органiзацiї, там стоїть наша сотня, яка була в цьому будинку (консерваторiї. -- Ред.). Ми зробили переломний момент -- всi! Ми дали шанс полiтикам, те, щоб вони стали в майбутньому мiнiстрами, президентами. А вони не хочуть виконати одну умову: щоб зек пiшов геть?

Друзi, я не буду багатослiвним, не хочу розводити дурних розмов, якими нас годують тут два з половиною мiсяцi. Я не вiрю в цi тяжкi полiтичнi процеси, про якi вони говорять. 77 чоловiк поклало голову, а вони домовляються. Я вас дуже прошу: пiдтримайте ту рiч -- я вам кажу вiд своєї своєї сотнi, де є мiй батько, який приїхав сюди: якщо ви завтра до десятої години не виступите iз заявою, щоб Янукович iшов у вiдставку, ми йдемо на штурм зi зброєю! Я вам клянуся".

Здається, за всi цi три мiсяцi жодному полiтиковi не аплодували так гучно, як простому сотнику, яким виявився львiв'янин Володимир Парасюк. Що ж змусило його вдатися до такої палкої промови й уперше за три мiсяцi перебування на Майданi вийти на сцену?

Ми запитали про це самого Володимира.

-- У п'ятницю, -- каже Володимир Парасюк, -- пiсля пiдписання так званої мирної угоди, полiтики тiшилися, але на Майданi мало хто подiляв їхню радiсть. Тож коли ввечерi лiдери опозицiї з'явилися на Майданi, ми з друзями вирушили до сцени, щоби висловити їм свою думку про пiдписану угоду. Менi вдалося прорватися на сцену й взяти мiкрофон. Бо було прикро, що люди загинули, а перевибори президента мали вiдбутися аж у груднi.

Смертi десяткiв людей не були вартi того, щоб ми чекали нового президента аж до грудня. Люди на Майданi хотiли змiни влади вже й негайно, полiтики ж чомусь вирiшили це вiдтермiнувати. Тому й потрiбно нам було дiяти, щоб вигнати Януковича, люди не хотiли чекати, але не всi майданiвцi могли донести цю думку до вух лiдерiв опозицiї. Господь Бог, напевне, вибрав мене, щоб донести вимоги мiльйонiв людей до опозицiї.

-- Коли ви виступали, лiдери опозицiї стояли мовчки, опустивши очi додолу. А пiсля вашої промови хтось iз них з вами спiлкувався?

-- Нi. Я, зрештою, й цього не хотiв. Пiдiйшов лише Олег Ляшко i сказав, що подiляє мою позицiю. От i все. Це все вiдбувалося пiд час прощання на Майданi iз загиблими з Небесної сотнi. Я був вражений тими молодими людьми, котрi загинули за нас, тому й мiй виступ був таким емоцiйним. Я не готувався до нього. Пiсля виступу я зi сцени пiшов у примiщення консерваторiї, де нинi проживаю.

-- На Майданi ви вже давно?

-- Уперше я приїхав, коли ще був студентський Майдан. Вiдтодi постiйно в Києвi. Лише на кiлька днiв їздив додому, щоб вiдпочити. Був пiд час розгону на Грушевського в сiчнi й досi перебуваю в столицi. Тут мiй батько й наша родина. У мене проста українська сiм'я. Маємо невеликий сiмейний бiзнес у Львовi, сестра викладає у Львiвському нацiональному унiверситетi. Сестри чоловiк -- з Донецька. У них чотиримiсячна донька й син. Ми всi в Києвi. До цього понедiлка я був комендантом консерваторiї. За днi революцiї я не цурався жодної роботи -- будував барикади, вiдбивав наступ "Беркута", нiс нiчне чергування. Разом зi мною також брат батька, якому 70 рокiв. Разом з ними стояли в нiчнiй вартi. Робили все те, що й пересiчнi люди, котрих були тисячi. У нас не було й немає нiяких привiлеїв. Ми разом з усiм народом.

-- Коли за цi три мiсяцi перебування на Майданi вам було найстрашнiше?

-- Страшно було, коли ми пiсля оборони Майдану рушили на штурм "Беркута". Люди, мокрi вiд мiлiцейських брандспойтiв, обгорiлi, пораненi, рушили на штурм. Люди брали камiння i йшли в наступ на "Беркут" i внутрiшнi вiйська. Тодi камiння замiнювало їм бойовi гранати. Люди йшли в наступ, у них стрiляли, вони падали, але й далi йшли в наступ.

Я був вражений героїзмом мого народу. Це була справжня бiйня. Але мiй народ є сильний i незламний. I якщо полiтики не використають того шансу, що їм дали воїни Небесної сотнi, а це люди рiзного вiку з рiзних регiонiв, їм не буде прощення. лютого повнiстю змiнили країну, я схиляю голову перед усiма Героями. Тими людьми, хто в тi днi був на Майданi.

-- Володю, ваш виступ засвiдчив, що полiтики почали прислухатися до вимог людей. На вашу думку, це так триватиме й далi? Чи зможемо ми контролювати нову владу? Чи не повториться 2004 рiк?

-- Не думаю, що повториться 2004 рiк. Люди самоорганiзувалися, вони вiдчули свою силу. Силу народу вiдчула як влада, так i опозицiя. Український народ нинi -- це незламна гранiтна скеля, яку нiхто не подолає. Якщо ж полiтики захочуть повторити 2004 рiк, то дiстануть вiд людей гiдну вiдсiч. Я вiрю у свiй народ. Тепер потрiбно пiд контролем громадськостi сформувати Кабмiн з людей, якi б не були полiтично заангажованi, а були фахiвцями в своїй галузi. Усi урядовцi мають пройти люстрацiю й привселюдно заявити, що не пiдуть на президентськi вибори. Бо їх участь у виборах означатиме те, що в урядi вони працюватимуть не для народу, а задля свого рейтингу й рейтингу полiтичної сили, яку представляють. Таким людям не мiсце в Кабмiнi.

-- Ви тепер вiдома людина. Пропозицiй приєднатися до якоїсь партiї не надходило?

-- Нiчого такого не пропонували. Але я нiколи в життi не збираюся ставати обличчям якогось полiтичного бренда. Те, що зробив я, зробили б тисячi людей на Майданi. Я не вважаю свiй виступ геройством. Я не збираюся долучатися до жодної полiтичної партiї.

-- А як змiнилося ваше життя пiсля того виступу?

-- На мене впала велика вiдповiдальнiсть. Бог дав менi важке випробування, яке менi потрiбно з гiднiстю витримати. До мене пiдходять тисячi людей, просять сфотографуватися, називають мене героєм. Але я не герой. Герой -- кожен з мiльйонiв українцiв, що скинули режим, який був. Герої -- хлопцi з Небесної сотнi, котрi за нашу свободу вiддали життя.

-- А якою була ваша реакцiя, коли дiзналися, що Вiктор Янукович вже не президент?

-- Це була наша перемога в бою, але аж нiяк не у вiйнi. Я втiшився, але в серцi є тривога, щоб за кiлька рокiв в Українi не постав iнший кривавий режим, але вже сформований учорашньою опозицiєю. Тому нам треба бути дуже пильними, щоб подiї кривавої зими 2014 року бiльше нiколи не повторилися. Тому ми далi маємо контролювати вже нову владу.

-- На Майданi довго ще будете?

-- Час покаже. Все залежить вiд того, як розвиватимуться подiї в Українi. У мене немає жодних полiтичних амбiцiй, але готовий контролювати нову владу. Головне, щоб бiльше в Українi не пролилося нi краплi людської кровi, щоб нова влада не робила помилок старої. Бо хлопцi з Небесної сотнi цього нам уже там, на небесах, нiколи не пробачать. Слава Українi!

Богдан Куфрик

ІФото espreso.tv