Львівські вулиці неможливо уявити без бруківки. Це, без усяких перебільшень, символ нашого міста. А коли вперше бруківкою вкрили вулиці Львова і як її виготовляли в давнину? Про це розповів Іван Сварник, історик та львовознавець.

-- Коли у Львові з’явилася бруківка?

-- За часів Давньої Русі на вулицях міста було дерев’яне брукування. Дубові колоди розколювали на дві частини й клали на гостинець гладкою поверхнею доверху. Таку дорогу знайшли археологи під час розкопок на місці теперішнього ринку "Добробут". А кам’яна бруківка з’явилася за часів правління Данила Галицького та його сина Лева. Її до нас привезли німецькі купці та ремісники.

-- А як виготовляли таку бруківку?

-- Створювали бруківку каменярі. Існував квадратний шаблон, за яким майстер обтесував камінь з чотирьох боків. Були також спеціальні майстри-брукарі. Вони клали бруківку або замінювали зіпсовану новою. Технологія прокладання майже не змінилася від XIV століття. На дорогу брукарі насипали шар піску й зверху дерев’яним молотком вбивали камені один за одним. Зараз під бруківку почали класти цементну та бетонну основи, аби дорога витримувала більші навантаження. Цей матеріал недовговічний, тому потребує частої реконструкції.

-- Тобто зараз на вулицях не збереглося найдавнішої бруківки?

-- Вона є, але під шаром нової. Найстарішою є бруківка, яку виявили сучасні археологи на площі Галицькій. Хоча першими місцями, де почали її прокладати ще у XIV столітті, були площа Ринок та прилеглі до неї вулиці. А найбільше брукованої дороги на вулицях Стрийській, Городоцькій та Личаківській.

У XV столітті це були сільські грунтові шляхи (гостинці), однак після входження Львова до складу Австрійської імперії їх забрукували. Зараз на Стрийській вулиці каміння залили асфальтною дорогою. Цікаво, до речі, що у Львові колись дороги не було майже 150
років.

-- Чому?!

-- У другій половині ХVII і наприкінці ХVIII століть у львів’ян не було коштів на прокладання нової бруківки, ремонт чи прибирання дороги, і навіть центральна площа міста була просто вкрита товстим шаром багнюки.

Вікторія Середа, слухач Академії практичної журналістики ім. Марка Твена